Sappho

Навчилася частини відрізати, Буває боляче, але мені начхати. Чи краще залишитись у в’язниці, Де завірюха стелить дно криниці.  Колись давно я ще себе жаліла, Та згодом якось більш зміцніла. Тепер душа тверда мов кремінь... Хоч є останній теплий промінь.

Пила шампанське та курила, Але нажаль нічого не змінила. Нестримно тягне біль, пече неначе лава, Тут був колись квітучий сад та кава.  Можливо це якась нова хвороба, Хоч виглядаю я прийнятно добре. Привіт тобі, моя солодка кара. Блукаю світом, як сліпа примара.

Девушка вы курите, вам плохо Знаю я не хитрый ваш секрет Вы живете на одну зарплату Ваша жизнь как пачка сигарет Далі я вірші не пам’ятаю Їх один добродій написав Але є у тому якась правда Що безтямно в небі мерехтить Так набридло це тупе страждання Намагаюсь сили віднайти Кожен день благаю про зізнання Але час летить, стікають дні Де та міць у глибині сховалась Як дорогу крізь туман знайти Може треба сонцю посміхатись Щоб звестись на ноги і піти Крізь поля, кудись в далекі гори Де не має сенсу поспішать Хочу там домівку тиху й спокій Хочу серце знову запалить

Так больно бьют только ублюдки Они не знают доброты Их сердце соткано из клюквы Пустой ругни и болтовни Они не знают сожаления Кусают ярче диких лис А их слепые намерения Пускают в пляс свирепый бис Ты уходи захлопнув двери Утюг сгорит, пройдут огни Лишь утром мне милее ели Что пахнут нежно у зари