Я: Пила шампанське та курила, Але нажаль нічого не змінила. Нестримно тягне біль, пече неначе лава, Тут був колись квітучий сад та кава. Можливо це якась нова хвороба, Хоч виглядаю я прийнятно добре. Привіт тобі, моя солодка кара. Блукаю світом, як сліпа примара. Ти: Така красива, добра, мила… Вдихаєш смуток разом з димом. Болить? -- Душа не омертвіла, Пече?, -- живе у тебе тіло! Той сад цвіте в душі твоїй, Той сон в полоні твоїх вій І кави смак ти добре памʼятаєш… Солодкий смак… його ти й зараз відчуваєш… Ти неймовірна, чарівна, -- Не просто «добре виглядаєш»… Блукаєш світом не сліпа: Ти просто поки не знайшла Того, чого ти так жадаєш… Ти: Така ж красива, добра й мила, Широкі, вільні, білі крила. Тендітна, ніжна, обережна, Вразлива, вільна, незалежна! Душа твоя уже зміцніла, Таке ж живе і сильне тіло. Ти віднайшла у собі сили Уже здолала власний страх, І віднайдеш те, що шукала І те, що бачил...