Перейти до основного вмісту

Діалог про почуття

(матеріал розміщено з дозволу мого співрозмовника) 

Ми залишилися вдвох на ґанку будівлі, його кохана щойно пішла, обійнявши перед цим міцні плечі мого співрозмовника. 

-Золота жінка, - сказав він дивлячись їй у слід.
-Так, вона справляє враження дійсно гарної жінки. Але що для вас означає саме «золота жінка». Поділіться будь-ласка, бо мені дуже цікаво.

Посміхаючись моєму питанню, він відповів: 

-Я можу говорити лише від себе, але життя моє було насичене різноманітним досвідом. 
- Так, мене саме ваш досвід і цікавить.
- Колись давно, я був на святкуванні весілля й коли підійшла черга казати тост, промовив наступне: «Зараз ви закохані, але справжнє кохання прийде з часом коли ви побудуєте міст між вашими Світами, який стоїть на трьох опорах: взаєморозумінні, взаємодовірі та взаємоповазі». Тоді я сам собі здивувався , так гарно та влучно сказав.

Мені було важко щось додати, лише хитала головою та дивилася на нього зачарованими очима, ніби бачила улюбленого вчителя, а не військового. Так часто буває, коли відчуваєш, що слова мають сенс та вагу  життєвого досвіду. 

 - Ще важливо, щоб жінка не ревнувала, ну коли кожне смс перевіряє, допитує весь час де я був, що робив. Дійсно бувають випадки, й чоловік інколи не втримується від спокуси, але коли має пріоритети та розуміє чого хоче, це не впливає на сім’ю. Я не кажу про ті випадки, коли чоловік зраджує, принижуючи при цьому дружину та обділяючи її увагою. 
- Ви маєте рацію. 
- Важливо слухати чоловіка, коли він ділиться чимось важливим, а не відмахуватися зі словами «Я в цьому все одно нічого не розумію». Він тоді подивиться на жінку, та піде в гараж до друзів. 
- А потім до коханки, - додаю жартома, - але ж і жінку важливо слухати чоловіку, це не має бути гра в одні ворота. 
- Безумовно й чоловік має слухати, але ж зараз я даю поради жінці, тому й кажу про необхідність слухати чоловіка. Ще дуже важливо підтримувати вогонь сексуальних стосунків, уміти їх різноманітнити, бо це вагома частина близькості. 

Я слухала й розуміла, яка вдача сьогодні мені посміхнулася. Відкрити двері у світ чоловіків, та побачити реальність крізь їх очі. Розмова була цікава, тому час промайнув непомітно. 

- Мені вже пора йти, робочий день майже закінчився. Дуже Вам дякую за те що поділилися зі мною. 
- Будь-ласка, сподіваюсь мої поради, якось допоможуть вам у житті. 
- Допоможуть, допоможуть, я все запам’ятала. 

Останні слова, промовляла вже озираючись та бігла вниз до сходинок, а потім додому, але наша розмова залишилась зі мною.



19.03.2020

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Перфоманс в музее д'Орсе

Вуаля, неслыханно негаданно, мне повезло приобщиться к высокому, из самой глубины творческого процесса. Все что происходило потом, заставило меня перенервничать, 25 раз отказаться и все таки шагнуть с обрыва, не ощущая за спиной парашюта.  Robert Schwarz французский фотограф, прославивший свое имя на том что снимает обнаженных девушек на фоне известных шедевров мирового искусства. Идея его работ заключается в том, что модели подобны персонажам, сошедшим с полотен картин, наш е тело это искусство.  Более подробно с концепцией творчества Роберта, можно ознакомится в интернете. А я хочу поделиться своими переживаниями. Потому что более отважного поступка в своей жизни пока не совершала.  Считая себя человеком широких взглядов, я с легкостью согласилась на эксперимент. Но чем ближе был момент истины, тем жарче становилось внутри. Тело все трясло, в голове жужжали мысли и я пыталась уцепиться за главную, зачем мне это надо? Думала отказаться, но подначивал интерес, к...

Хранитель

Зелёная лавочка напоминала потрёпанных годами старух, более остальных её облюбовавших. Местами виднелись слишком широкие дыры, где-то проступала предыдущая желтая краска. От того она была прекраснее, чем глубже в ней просматривалась история поколений. Что обсуждали на ней за эти года?  Помню однажды большую луну, выглядывающую сквозь ветви вишни. Мне было 14 лет. Ночная мистерия летней ночи и первой любви с печальным концом.  Лавочка стоит здесь давно, уже 32 года точно. Почти вросла своими копытами в землю. Хранитель чужих тайн.

Випадок у Львові

Деякі речі вражають настільки, що неможливо тримати всередині.  Повертаючись з книгарні мене переповнювало почуття гордості від того що нарешті вдалось знайти книжку на французькій мові для коханого. Він чекав мене за столиком львівського кафе. Ніби трофей я дістала з пакунка подарунок про Візувій, щось археологічно-художнє. Він подивився і потайки сказав: - Той чоловік за сусіднім столиком, намагався зі мною посваритися. Здається він питав сигарету, ми один одного не зрозумі ли. Він почав лаятись, я відповів. Мене ніби перекосило, як таке можливо в самому серці культурного міста. Вирішивши ввічливо присоромити нахабу, я розвернулася до його столика. Обличчя чоловіка змарніло від кількості випитого, видно що не одна година і не одна чарка майнули в цьому затишному місці. Розуміючи безперспективність моїх дій, все ж почала діалог: - Як не соромно чоловіче, ми ж вами всі культурні люди. Приїхав гість з іншої країни, а ви так не чемно. - Так я ж нічого, ой ну так вибачте, ...