Маю останнім часом чудову можливість подорожувати електричками. Мені це дуже подобається, бо можу підглядати за людьми, такий собі психологічний вуаєризм. Тут можно побачити, як розгортаються перші натяки закоханості, де молодий хлопець підбирає бажані та трохи незграбні слова, а дівчина вчиться гратись зі знаками уваги. Тут в електричці можна зустріти і тих хто вже змарнів від життя, і для кого це напевно суцільне колесо одноманітності з єдиними розвагами у вигляді кросвордів на телефоні. Сьогодні мені пощастило підслухати цікаву та неоднозначну пару, років трохи більше 45 але ще не 60.
Пробираючись крізь ряди пасажирів, я шукала місце в комфортній електричці, де були навіть зарядки для телефонів.
- у вас вільно?
- Зайнято
- Зрозуміла
Я рушила далі, побачивши через кілька рядів вільне місце. Поряд розгорталась не зрозуміла ситуація, щось відбулось, але я ще не розуміло що саме.
- Вільно?
- Вільно, вільно, сідайте, ще й вам місця вистачить - буркнула приваблива шатенка, жінці позаду мене.
Це була сварка, але поміж ким, ще було не зрозуміло. Під вікном сиділи молодики, років 17, вже коли не зовсім підлітки, бо інтереси інші, але бунт ще трохи залишився. Стало зрозуміло що жінка сварилась з ними.
- Ось є вільне місце, йди сядь, - запропонував їй чоловік поряд, він був стриманим, не піддавався хвилі емоцій не своїх ні партнерки.
Жінка була охайно одягнута, джинси підкреслювали стегна, бежевий короткий тренч додавав вишуканості, не занадто яскравий манікюр підкреслював жіночність.
- Ні я не буду сідати, я постою, а то будуть мені ще казати де тут сидіти, а де ні, - вона зі злістю подивилась на молодого хлопця, який сидів поряд зі мною біля вікна і кликав сісти до нього молоду дівчину, що стояла поряд з пані.
- Але ж ти не права, - продовжив чоловік, - от чесно, він же зайняв для дівчини місце.
- Ну так чого він не сказав одразу, я вже сіла і він мені каже тут зайнято.
Хлопець не став вступати в дискусію, підвівся і пішов до дівчини, вони разом вийшли в тамбур.
- Наші майбутні захисники, - огризливо кинула в слід юнаку пані.
Це було якось не доречно і не приємно. Рівень замозакоханості, явно зашкалював по всім показникам, але ж, де таких мало. Пара продовжувала стояти поряд, не приховуючи своєї розмови.
- Олег, питає як йому можна звільнитись, і що для цього треба? - запитала пані у чоловіка
- Все ж вирішив звільнитись?
- Так по догляду за мамою інвалідом
- Ну для цього йому треба…(далі був перелік довідок, витягів і заключень які треба було надати)
- Почекай забагато писати, я його наберу.
Щойно вона закінчила пояснювати, які документи і кому треба занести, як заграв телефон у чоловіка. Він весь витягнувся ніби подумки віддаючи честь.
- Так Микола Іванович, так відношення зробив, у командира не підписав бо він кудись відʼїхав. Так так завтра зранку все зроблю. Куди вам надіслати? Яка посада? Спеціаліст звʼязку та кібер безпеки у нас в управлінні. Ага, добре, все надішлю зранку.
Він поклав слухавку.
- Так ти ж хотів цю посаду Валентині віддати! - здивувалась жінка, і судячи з тону, Валентини явно була їй ближче, ніж той інший, кому перепала посада
- Ну так вона сама не знає, що хоче. Якщо вона надумає, я її влаштую на таку саму посаду в дівізіон, буде 30000 отримувати і нікуди її не пошлють.
- Аааа ну добре.
Електричка продовжувала рухатись передмістям Києва, в тамбурі стояла молода пара, а біля мене «вершили» долі призначень на «важливі» посади.
- Кицюню, оно місце є, йди сідай
- Та ми там вдвох сядемо, пішли…
(Імена вигадані)
Присвячується моїм друзям та близьким які боронили та боронять Україну, і тим друзям, які на щиті, і тим моїм близьким, які зникли безвісти. Тим хто йде за внутрішнім покликом, та віддає найцінніше.
Коментарі
Дописати коментар