Перейти до основного вмісту

Хранитель


Зелёная лавочка напоминала потрёпанных годами старух, более остальных её облюбовавших. Местами виднелись слишком широкие дыры, где-то проступала предыдущая желтая краска. От того она была прекраснее, чем глубже в ней просматривалась история поколений. Что обсуждали на ней за эти года? 

Помню однажды большую луну, выглядывающую сквозь ветви вишни. Мне было 14 лет. Ночная мистерия летней ночи и первой любви с печальным концом. 

Лавочка стоит здесь давно, уже 32 года точно. Почти вросла своими копытами в землю. Хранитель чужих тайн.

Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Перфоманс в музее д'Орсе

Вуаля, неслыханно негаданно, мне повезло приобщиться к высокому, из самой глубины творческого процесса. Все что происходило потом, заставило меня перенервничать, 25 раз отказаться и все таки шагнуть с обрыва, не ощущая за спиной парашюта.  Robert Schwarz французский фотограф, прославивший свое имя на том что снимает обнаженных девушек на фоне известных шедевров мирового искусства. Идея его работ заключается в том, что модели подобны персонажам, сошедшим с полотен картин, наш е тело это искусство.  Более подробно с концепцией творчества Роберта, можно ознакомится в интернете. А я хочу поделиться своими переживаниями. Потому что более отважного поступка в своей жизни пока не совершала.  Считая себя человеком широких взглядов, я с легкостью согласилась на эксперимент. Но чем ближе был момент истины, тем жарче становилось внутри. Тело все трясло, в голове жужжали мысли и я пыталась уцепиться за главную, зачем мне это надо? Думала отказаться, но подначивал интерес, к...
Дописати коментар
Докладніше

Випадок у Львові

Деякі речі вражають настільки, що неможливо тримати всередині.  Повертаючись з книгарні мене переповнювало почуття гордості від того що нарешті вдалось знайти книжку на французькій мові для коханого. Він чекав мене за столиком львівського кафе. Ніби трофей я дістала з пакунка подарунок про Візувій, щось археологічно-художнє. Він подивився і потайки сказав: - Той чоловік за сусіднім столиком, намагався зі мною посваритися. Здається він питав сигарету, ми один одного не зрозумі ли. Він почав лаятись, я відповів. Мене ніби перекосило, як таке можливо в самому серці культурного міста. Вирішивши ввічливо присоромити нахабу, я розвернулася до його столика. Обличчя чоловіка змарніло від кількості випитого, видно що не одна година і не одна чарка майнули в цьому затишному місці. Розуміючи безперспективність моїх дій, все ж почала діалог: - Як не соромно чоловіче, ми ж вами всі культурні люди. Приїхав гість з іншої країни, а ви так не чемно. - Так я ж нічого, ой ну так вибачте, ...
Дописати коментар
Докладніше