Випалене поле

Мені подобається Ірвін Ялом, за свою хоробрість відносно питання смерті. Книга «Вглядаючись в сонце», стала першою з його робіт, що колись прочитала. Так почались мої роздуми, а що це взагалі таке. Чому ми так боїмося фіналу?

Давньогрецький філософ Епікур казав: «Поки я тут смерті немає, а коли буде смерть не буде мене».

Якщо прислухатись до його слів, виходить боятися не потрібно, оскільки коли мене не буде, то й болю не буде, страху не буде. Так чого ж ми боїмося? Незавершених справ, не побачити більше рідних, перестати існувати, своєї безпорадності перед чимось непідвладним.

Інколи мені доводиться працювати з людьми, що знаходяться на межі. Кожен раз, коли заходжу в двері реанімації, відчуваю страх та водночас бажання зробити крок всередину. Говорю собі: «Слідуй за відчуттями, зараз не час занадто включати голову». Хоч зустрічі відрізняються одна від іншої, є у них спільна риса. Коли знаходжусь поруч з пацієнтом, весь зайвий антураж спадає, залишається лише головне, саме те що полягає в миті, яка відбувається саме зараз поки ви читаєте ці рядки.

Ірвін Ялом писав: «Жити потрібно так, щоб залишити смерті після себе лише випалене поле».

Пост присвячується моїм вчителям на межі.

Коментарі

Полезные упражнения и задания для тех кто хочет писать

1. «Живая речь». Учащимся предлагается записать без помощи технических средств 15-минутный кусочек «живой» речи (например, в автобусе, на улице, в столовой), желательно без журналистской правки, с сохранением особенностей авторской лексики. Цель упражнения – овладеть техникой записи в непредвиденной ситуации. 2. «Время». Учащиеся самостоятельно контролируют свое чувство времени, проверяя себя через определенные промежутки времени и записывая результаты. Погрешность +/- 5 минут считается нормой. 3. «Фраза-картинка». В журналистских материалах важно не только рассказывать о чем-то, но и показывать. В некоторых жанрах, например, репортаже, журналист обязан создать «эффект присутствия». Можно написать «Он рассердился», и тогда читателю ничего не остается, как поверить этому сообщению-рассказу. А можно написать иначе: «Он грохнул кулаком по столу и отшвырнул ногой стул». Читатель сразу представит себе эту сцену и сделает вывод, что человек рассердился, разозлился. Задание – «показать» ...

Докладніше

Історія з електрички

Маю останнім часом чудову можливість подорожувати електричками. Мені це дуже подобається, бо можу підглядати за людьми, такий собі психологічний вуаєризм. Тут можно побачити, як розгортаються перші натяки закоханості, де молодий хлопець підбирає бажані та трохи незграбні слова, а дівчина вчиться гратись зі знаками уваги. Тут в електричці можна зустріти і тих хто вже змарнів від життя, і для кого це напевно суцільне колесо одноманітності з єдиними розвагами у вигляді кросвордів на телефоні. Сьогодні мені пощастило підслухати цікаву та неоднозначну пару, років трохи більше 45 але ще не 60. Пробираючись крізь ряди пасажирів, я шукала місце в комфортній електричці, де були навіть зарядки для телефонів. - у вас вільно? - Зайнято - Зрозуміла Я рушила далі, побачивши через кілька рядів вільне місце. Поряд розгорталась не зрозуміла ситуація, щось відбулось, але я ще не розуміло що саме. - Вільно? - Вільно, вільно, сідайте, ще й вам місця вистачить - бу...

Докладніше

Зустріч

З Катрусею ми були знайомі давно, разом навчались в одному класі, разом святкували випускний та починали робити перші кроки в доросле життя. Після закінчення школи зустрічались вже рідше, лише на спільних зустрічах однокласників. Катя завжди вміла веселитись та щиро посміхатись. Минуло більше ніж 10 років з нашого останнього дзвоника, я встигла розлучитись та планувала одружуватись вдруге. Мені потрібно було забрати весільну сукню в Чернівцях і ми з майбутнім чоловіком вирішили трохи відпочити в Карпатах. Ми затишно розмістились в готелі біля гірської річки, як виявилось в тому самому селі й в той самий час відпочивала Катруся з сімʼєю. Не відкладаючи ми зустрілись. Дениса до цього я не знала, але насправді було відчуття ніби знала до цього купу років. Він зустрів нас посмішкою та відкритою душею. Ми сіли разом за великий стіл, поміж батьків виглядати інколи хлопчик та дівчинка. Денис наповнював вечір своєю гостинністю та веселим настроєм. Він жартував, щ...

Докладніше

Sappho

Шукати в цьому блозі