Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з листопад, 2020

Краса та храми

Остання частина моєї статті про Шри Ланку, що вийшла 2017 року в журналі Time to travel. ❤️Краса та храми Поважаючи релігію країни, відчуваєш серце народу. Кожен другий повний місяць квітня, більшість Шрі-Ланки святкує особливий день, коли Будда народився, дійшов просвітління та помер. Два тижні місто палає прикрасами, храми по черзі пригощають всіх охочих смачними стравами та проводять служби. Віряни несуть квіти, жертвують гроші, отримують благословіння від монаха, який молиться і пов’язує кожному на зап’ястку червону нитку. Прогулюючись повз десятки статуй Будди, я запитала Сурангу, чому їх так багато? Виявилось це різні Будди, Гаутама був останнім із багатьох попередників. На іншій частині острову мені випала можливість відвідати святкування на честь богині Каллі в індуському храмі. Церемонія цілком відрізнялася від колись мною бачених. По дорозі до храму йшли з вогнем на голові садхи (монахи). З одягу у них лише пов’язки на стегнах, вогонь знаходився ніби у вазі, яка трималась на ...

Про людей

Продовження моєї статті про Шри Ланку, що вийшла 2017 року в журналі Time to travel. 🔆Про людей  Є цікава притча про різних мандрівників, які відвідали одне й те саме місце. Кожному на шляху зустрілись перехожі, але кожен мав різне враження після подорожі. Сенс полягав у тому, що ми бачимо світ крізь своє серце і своє ставлення до нього. Навіть маленька мить зустрічі, може змінити уявлення про дійсність. Будинок родини, у якої я винаймала помешкання, знаходився зовсім поруч, що давало чудову можливість спостерігати за їх життям зсередини. Сім’я мала невеликий продовольчий магазин та здавала туристам кімнати. Селище чимось схоже на українське, тільки замість калини були пальми. Жінки пораються по дому, чоловіки працюють на тук-туках, а вечорами дивляться разом телевізор. - Пушпа, навчи мене, будь ласка готувати місцеві страви. - Добре, сьогодні ввечері спробуємо щось зробити.  Пушпа, прийшла з Амішею, принесла деяке кухонне приладдя та маленький не звичайний стілець зі скребко...

Суд

Продовження моєї статті про Шри Ланку, що вийшла 2017 року в журналі Time to travel. «Суд»  - Привіт, а чого це Борис не відповідає на дзвінки?  - Тому що він в тюрмі.  - Як в тюрмі? Поки, я мандрувала по острову, мій друг потрапив в халепу. Він їхав на мотоциклі, коли звідкілясь взявся старий чоловік на підпитку. Намагаючись уникнути зіткнення, Борис на швидкості злетів в кювет та зламав ребро. Мотоцикл все ж зачепив старого і той зламав руку. Набігли люди, приїхала поліція, що буде далі ніхто не знав. Борис потрапив у в’язницю, а старого відвезли до лікарні. Необхідно було знайти адвоката та чекати назначеного дня суду. Наша дружна компанія відвідувала по черзі Бориса у в’язниці, зазвичай приносили щось смачненьке. Пам’ятаю перший раз ми прийшли вчотирьох, чекали поки відкриють кімнату для відвідувань. Я приготувала овочеве рагу з м’ясом, розклала все обережно по судочках, взяла одноразові прибори. Та довелось перекладати їжу в звичайні кульки, тому що пластик не можна ...

Якщо не маєш вчителя подорожуй

  У жовтні 2017 року в журналі Time to travel, вийшла моя стаття про подорож Шри Ланкою. Вона складалась з 4 історій:  •Від гест-хаусу до дітей  •Суд •Про людей  •Краса та храми  Подорож була важливою та запустила всередені механізми, дію яких досі відчуваю. Хочу поділитися цими 4 історіями в 4 окремих постах. Повну версію розповіді шукайте в журналі Time to travel. Дякую Ані Брюховецькій за можливість пригадати та зберегти цінні миті.  🌴🌴🌴 “Якщо не маєш вчителя, подорожуй” У житті була якась несемітниця, все переплуталось. Можливо це час для втілення мрій? Рішення відчайдушне, але бажання нових відкриттів штовхало на сайт продажу квитків. Минуло три роки, а для мене ця подорож залишається найважливішим кроком в житті. Що спіткало мене на шляху до самої себе посеред джунглів, розкажу далі.  🌟Від гест-хаусу до дітей Мені було 28 років, понад рік працювала у рекламному агентстві, особисте життя застигло в очікуванні. Коли одного ранку мені запропонув...

Пенелопа

  Шепоче вітер твоє ім‘я, А ніч стає глуха й безмежна.  Ти знову підеш, я залишусь сама  Огорну тіло в твої обійми.  Дістану зі скрині веретено, Як Пенелопа в Одісеї. Не буде закінчене зранку сукно І ти повернешься до мене, милий.