Перейти до основного вмісту

Суд


Продовження моєї статті про Шри Ланку, що вийшла 2017 року в журналі Time to travel.

«Суд» 

- Привіт, а чого це Борис не відповідає на дзвінки? 

- Тому що він в тюрмі. 

- Як в тюрмі?

Поки, я мандрувала по острову, мій друг потрапив в халепу. Він їхав на мотоциклі, коли звідкілясь взявся старий чоловік на підпитку. Намагаючись уникнути зіткнення, Борис на швидкості злетів в кювет та зламав ребро. Мотоцикл все ж зачепив старого і той зламав руку. Набігли люди, приїхала поліція, що буде далі ніхто не знав. Борис потрапив у в’язницю, а старого відвезли до лікарні. Необхідно було знайти адвоката та чекати назначеного дня суду. Наша дружна компанія відвідувала по черзі Бориса у в’язниці, зазвичай приносили щось смачненьке. Пам’ятаю перший раз ми прийшли вчотирьох, чекали поки відкриють кімнату для відвідувань. Я приготувала овочеве рагу з м’ясом, розклала все обережно по судочках, взяла одноразові прибори. Та довелось перекладати їжу в звичайні кульки, тому що пластик не можна передавати у в’язницю. 

Окрім нас чекало ще багато людей. Всі стояли на внутрішньому подвір’ї в’язниці, шукаючи притулку в тіні. Нарешті відкрили двері для відвідування. Ми зайшли в невелику кімнату розділену посередині сіткою, вздовж якої почалась легка штовханина, кожен волів хоч трошки поспілкуватися з рідними. Борис хвилювався, що старий буде його шантажувати. Він вже запропонував за 80000 рупій закрити справу, але то було не виправдано великі гроші. То ж ми чекали і сподівалися, все буде добре. 

Настав день суду, будівля була розташована в історичному форті міста Галлє, на площі серед великих дивних дерев з корінням назовні. Поряд блукали туристи, а ми сиділи на примістку, в очікуванні. Приблизно через годину всі зібралися і перейшли в велику залу. Всередині було, саме як я уявляла, лави для спостерігачів, головне місце судді високо над усіма, справа від судді стояв Борис і навпроти старий. Почалось засідання, у повітрі відчувалась напруга. Почали свідки, потім щось буркотів постраждалий, захист, вирок. Суд постановив виплатити компенсацію у розмірі 50000 рупій і звільнили Бориса з під варти. Ми стрибали від щастя. Це була спільна перемога.

Далі буде...

Повну версію розповіді шукайте в журналі Time to travel. Дякую Ані Брюховецькій за можливість пригадати та зберегти цінні миті.


 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Полезные упражнения и задания для тех кто хочет писать

1. «Живая речь». Учащимся предлагается записать без помощи технических средств 15-минутный кусочек «живой» речи (например, в автобусе, на улице, в столовой), желательно без журналистской правки, с сохранением особенностей авторской лексики. Цель упражнения – овладеть техникой записи в непредвиденной ситуации. 2. «Время». Учащиеся самостоятельно контролируют свое чувство времени, проверяя себя через определенные промежутки времени и записывая результаты. Погрешность +/- 5 минут считается нормой. 3. «Фраза-картинка». В журналистских материалах важно не только рассказывать о чем-то, но и показывать. В некоторых жанрах, например, репортаже, журналист обязан создать «эффект присутствия». Можно написать «Он рассердился», и тогда читателю ничего не остается, как поверить этому сообщению-рассказу. А можно написать иначе: «Он грохнул кулаком по столу и отшвырнул ногой стул». Читатель сразу представит себе эту сцену и сделает вывод, что человек рассердился, разозлился. Задание – «показать» ...
Дописати коментар
Докладніше

Історія з електрички

  Маю останнім часом чудову можливість подорожувати електричками. Мені це дуже подобається, бо можу підглядати за людьми, такий собі психологічний вуаєризм. Тут можно побачити, як розгортаються перші натяки закоханості, де молодий хлопець підбирає бажані та трохи незграбні слова, а дівчина вчиться гратись зі знаками уваги. Тут в електричці можна зустріти і тих хто вже змарнів від життя, і для кого це напевно суцільне колесо одноманітності з єдиними розвагами у вигляді кросвордів на телефоні. Сьогодні мені пощастило підслухати цікаву та неоднозначну пару, років трохи більше 45 але ще не 60.  Пробираючись крізь ряди пасажирів, я шукала місце в комфортній електричці, де були навіть зарядки для телефонів.  - у вас вільно?  - Зайнято - Зрозуміла  Я рушила далі, побачивши через кілька рядів вільне місце. Поряд розгорталась не зрозуміла ситуація, щось відбулось, але я ще не розуміло що саме.  - Вільно?  - Вільно, вільно, сідайте, ще й вам місця вистачить - бу...
Дописати коментар
Докладніше

Зустріч

  З Катрусею ми були знайомі давно, разом навчались в одному класі, разом святкували випускний та починали робити перші кроки в доросле життя. Після закінчення школи зустрічались вже рідше, лише на спільних зустрічах однокласників. Катя завжди вміла веселитись та щиро посміхатись.  Минуло більше ніж 10 років з нашого останнього дзвоника, я встигла розлучитись та планувала одружуватись вдруге. Мені потрібно було забрати весільну сукню в Чернівцях і ми з майбутнім чоловіком вирішили трохи відпочити в Карпатах. Ми затишно розмістились в готелі біля гірської річки, як виявилось в тому самому селі й в той самий час відпочивала Катруся з сімʼєю. Не відкладаючи ми зустрілись.  Дениса до цього я не знала, але насправді    було відчуття ніби знала до цього купу років. Він зустрів нас посмішкою та відкритою душею. Ми сіли разом за великий стіл, поміж батьків виглядати інколи хлопчик та дівчинка. Денис наповнював вечір своєю гостинністю та веселим настроєм. Він жартував, щ...
Дописати коментар
Докладніше