Суд

Продовження моєї статті про Шри Ланку, що вийшла 2017 року в журналі Time to travel.

«Суд» 

- Привіт, а чого це Борис не відповідає на дзвінки? 

- Тому що він в тюрмі. 

- Як в тюрмі?

Поки, я мандрувала по острову, мій друг потрапив в халепу. Він їхав на мотоциклі, коли звідкілясь взявся старий чоловік на підпитку. Намагаючись уникнути зіткнення, Борис на швидкості злетів в кювет та зламав ребро. Мотоцикл все ж зачепив старого і той зламав руку. Набігли люди, приїхала поліція, що буде далі ніхто не знав. Борис потрапив у в’язницю, а старого відвезли до лікарні. Необхідно було знайти адвоката та чекати назначеного дня суду. Наша дружна компанія відвідувала по черзі Бориса у в’язниці, зазвичай приносили щось смачненьке. Пам’ятаю перший раз ми прийшли вчотирьох, чекали поки відкриють кімнату для відвідувань. Я приготувала овочеве рагу з м’ясом, розклала все обережно по судочках, взяла одноразові прибори. Та довелось перекладати їжу в звичайні кульки, тому що пластик не можна передавати у в’язницю. 

Окрім нас чекало ще багато людей. Всі стояли на внутрішньому подвір’ї в’язниці, шукаючи притулку в тіні. Нарешті відкрили двері для відвідування. Ми зайшли в невелику кімнату розділену посередині сіткою, вздовж якої почалась легка штовханина, кожен волів хоч трошки поспілкуватися з рідними. Борис хвилювався, що старий буде його шантажувати. Він вже запропонував за 80000 рупій закрити справу, але то було не виправдано великі гроші. То ж ми чекали і сподівалися, все буде добре. 

Настав день суду, будівля була розташована в історичному форті міста Галлє, на площі серед великих дивних дерев з корінням назовні. Поряд блукали туристи, а ми сиділи на примістку, в очікуванні. Приблизно через годину всі зібралися і перейшли в велику залу. Всередині було, саме як я уявляла, лави для спостерігачів, головне місце судді високо над усіма, справа від судді стояв Борис і навпроти старий. Почалось засідання, у повітрі відчувалась напруга. Почали свідки, потім щось буркотів постраждалий, захист, вирок. Суд постановив виплатити компенсацію у розмірі 50000 рупій і звільнили Бориса з під варти. Ми стрибали від щастя. Це була спільна перемога.

Далі буде...

Повну версію розповіді шукайте в журналі Time to travel. Дякую Ані Брюховецькій за можливість пригадати та зберегти цінні миті.