Перейти до основного вмісту

Краса та храми


Остання частина моєї статті про Шри Ланку, що вийшла 2017 року в журналі Time to travel.


❤️Краса та храми

Поважаючи релігію країни, відчуваєш серце народу. Кожен другий повний місяць квітня, більшість Шрі-Ланки святкує особливий день, коли Будда народився, дійшов просвітління та помер. Два тижні місто палає прикрасами, храми по черзі пригощають всіх охочих смачними стравами та проводять служби. Віряни несуть квіти, жертвують гроші, отримують благословіння від монаха, який молиться і пов’язує кожному на зап’ястку червону нитку. Прогулюючись повз десятки статуй Будди, я запитала Сурангу, чому їх так багато? Виявилось це різні Будди, Гаутама був останнім із багатьох попередників.

На іншій частині острову мені випала можливість відвідати святкування на честь богині Каллі в індуському храмі. Церемонія цілком відрізнялася від колись мною бачених. По дорозі до храму йшли з вогнем на голові садхи (монахи). З одягу у них лише пов’язки на стегнах, вогонь знаходився ніби у вазі, яка трималась на голові. Виразності додавала одноманітна гучна музика на дудці. Садхи знаходилися в трансі, навколо їх оточували люди, всі одночасно рухалися по прикрашеній кольоровими ліхтариками дорозі. Коли процесія переступила поріг храму, музика почала поступово стихати, люди розійшлися між різнокольоровими будівлями. Жінки малювали бінді, діти бавилися на піску, купка хлопчаків підбігла до мене гукаючи “Ака, ака”, що означає старша сестра. Білі люди в тих місцях рідкість та певного роду розвага.

Дуже глибоко торкнулась моєї душі дівчина, що молилася в Храмі Зуба Будди. Вона сиділа поряд та співала молитву, не розуміючи мови я відчувала її стан. Повз старовині колони, у напівтемряві, на холодній підлозі її щирі мантри кружляли навколо мене. Ми ніби існували там вічність удвох. Зникли всі думки, залишився тільки голос, що й досі лунає в моєму серці. 

Стоячи на краю залишків форту, я дивилася вдалину. Безмежний океан здіймав потужні хвилі та зі всієї сили жбурляв на кремезні валуни. Навколо все здавалось єдиним, небо злилось з пагорбами. Від краси перехопило подих, здавалось ще трохи й відчуття щастя здійме мене вгору. Це були останні дні на острові, який віддав мені себе всього без залишку та нашептав свою історію.

Повну версію розповіді шукайте в журналі Time to travel. Дякую Ані Брюховецькій за можливість пригадати та зберегти цінні миті.




 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Полезные упражнения и задания для тех кто хочет писать

1. «Живая речь». Учащимся предлагается записать без помощи технических средств 15-минутный кусочек «живой» речи (например, в автобусе, на улице, в столовой), желательно без журналистской правки, с сохранением особенностей авторской лексики. Цель упражнения – овладеть техникой записи в непредвиденной ситуации. 2. «Время». Учащиеся самостоятельно контролируют свое чувство времени, проверяя себя через определенные промежутки времени и записывая результаты. Погрешность +/- 5 минут считается нормой. 3. «Фраза-картинка». В журналистских материалах важно не только рассказывать о чем-то, но и показывать. В некоторых жанрах, например, репортаже, журналист обязан создать «эффект присутствия». Можно написать «Он рассердился», и тогда читателю ничего не остается, как поверить этому сообщению-рассказу. А можно написать иначе: «Он грохнул кулаком по столу и отшвырнул ногой стул». Читатель сразу представит себе эту сцену и сделает вывод, что человек рассердился, разозлился. Задание – «показать» ...
Дописати коментар
Докладніше

Перфоманс в музее д'Орсе

Вуаля, неслыханно негаданно, мне повезло приобщиться к высокому, из самой глубины творческого процесса. Все что происходило потом, заставило меня перенервничать, 25 раз отказаться и все таки шагнуть с обрыва, не ощущая за спиной парашюта.  Robert Schwarz французский фотограф, прославивший свое имя на том что снимает обнаженных девушек на фоне известных шедевров мирового искусства. Идея его работ заключается в том, что модели подобны персонажам, сошедшим с полотен картин, наш е тело это искусство.  Более подробно с концепцией творчества Роберта, можно ознакомится в интернете. А я хочу поделиться своими переживаниями. Потому что более отважного поступка в своей жизни пока не совершала.  Считая себя человеком широких взглядов, я с легкостью согласилась на эксперимент. Но чем ближе был момент истины, тем жарче становилось внутри. Тело все трясло, в голове жужжали мысли и я пыталась уцепиться за главную, зачем мне это надо? Думала отказаться, но подначивал интерес, к...
Дописати коментар
Докладніше

Історія з електрички

  Маю останнім часом чудову можливість подорожувати електричками. Мені це дуже подобається, бо можу підглядати за людьми, такий собі психологічний вуаєризм. Тут можно побачити, як розгортаються перші натяки закоханості, де молодий хлопець підбирає бажані та трохи незграбні слова, а дівчина вчиться гратись зі знаками уваги. Тут в електричці можна зустріти і тих хто вже змарнів від життя, і для кого це напевно суцільне колесо одноманітності з єдиними розвагами у вигляді кросвордів на телефоні. Сьогодні мені пощастило підслухати цікаву та неоднозначну пару, років трохи більше 45 але ще не 60.  Пробираючись крізь ряди пасажирів, я шукала місце в комфортній електричці, де були навіть зарядки для телефонів.  - у вас вільно?  - Зайнято - Зрозуміла  Я рушила далі, побачивши через кілька рядів вільне місце. Поряд розгорталась не зрозуміла ситуація, щось відбулось, але я ще не розуміло що саме.  - Вільно?  - Вільно, вільно, сідайте, ще й вам місця вистачить - бу...
Дописати коментар
Докладніше