Перейти до основного вмісту

Идея

Новый проект Google вдохновил на идею, но сейчас нет времени на ее реализацию. Это как раз тот случай, когда текст шел сверху, а я записывала. Вдруг кому-то понравится и он готов попробовать реализовать, пожалуйста: 
"У мене є чудова ідея! Відновити втрачений інтерес до бібліотек. 
Розвиток країни, це багатоскладовий процес, пов'язаних між собою напрямків. Культура, духовна спадщина, історія, освіта все бере початок серед книжок. Багато рядні простори знань стоять тисячами і чекають на нові очі і палкі серця. 
Освічена нація, яка може тверезо оцінити простір навкруги, це мабуть перший крок до незалежності. 
Незалежності поглядів, світосприйняття, вибору. 
Паперові вчителі, залюбки розкриють таємниці пращурів, подарують захоплюючі подорожі, поділяться безцінним досвідом. 
Хвиля знань вже здійнялась на українських просторах, тому можливість зацікавити людей набагато вища, ніж років десять тому.
Багато хто відвідує різноманітні лекції і підвищує свій інтелектуальний рівень. 
Але я пропонує у першу чергу звернути увагу на тих хто не має вільного доступу до інтернету, хто не має можливості відвідувати нові презентації. Це діти без батьків, зростаючі у школах-інтернатах. 
Саме їм я адресую свою ідею. 
Механізм полягає у заохочені дітей до знань і книжок, через організацію цікавих заходів. Ми станемо першими книгами, які розгорнуть свої долоні і поділяться досвідом. Розкажуть про неймовірні пригоди і відкриття. Запалять бажання властних досягнень в дитячих мріях. 
Місце проведення: старі бібліотеки
Заходи: різноманітні цікаві лекції, оповідання життя
Головні слухачі: діти шкіл-інтернатів, вік 7-18 років
Для реалізації потрібні лише світлі голови! "

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Історія з електрички

  Маю останнім часом чудову можливість подорожувати електричками. Мені це дуже подобається, бо можу підглядати за людьми, такий собі психологічний вуаєризм. Тут можно побачити, як розгортаються перші натяки закоханості, де молодий хлопець підбирає бажані та трохи незграбні слова, а дівчина вчиться гратись зі знаками уваги. Тут в електричці можна зустріти і тих хто вже змарнів від життя, і для кого це напевно суцільне колесо одноманітності з єдиними розвагами у вигляді кросвордів на телефоні. Сьогодні мені пощастило підслухати цікаву та неоднозначну пару, років трохи більше 45 але ще не 60.  Пробираючись крізь ряди пасажирів, я шукала місце в комфортній електричці, де були навіть зарядки для телефонів.  - у вас вільно?  - Зайнято - Зрозуміла  Я рушила далі, побачивши через кілька рядів вільне місце. Поряд розгорталась не зрозуміла ситуація, щось відбулось, але я ще не розуміло що саме.  - Вільно?  - Вільно, вільно, сідайте, ще й вам місця вистачить - бу...

Пенелопа

  Шепоче вітер твоє ім‘я, А ніч стає глуха й безмежна.  Ти знову підеш, я залишусь сама  Огорну тіло в твої обійми.  Дістану зі скрині веретено, Як Пенелопа в Одісеї. Не буде закінчене зранку сукно І ти повернешься до мене, милий. 

Боротьба з реальністю

Дивлюсь крізь балконе скло на золотаві у вечірньому сонці краєчки дерев та нічого не відчуваю, всередині якась пустота. Пригадую перелік симптомів, який часто запитувала по шкалі депресії у пацієнтів, - чи приносить вам задоволення те що приносило раніше? - ні, не приносить, більш того я відчуваю себе відірваною від минулого та не маючи досі майбутнього. Якесь безрадісне існування. Чому? Де загубились мої емоції? Десь певно на перетині світів, того що був до початку повномасштабного вторгнення та після, але шкода що після ще не наступило. Від тоді всередині виникла якась величезна діра, яка по черзі заповнювалась то онімінням, то відмовою визнавати реальність, то диким ціплянняи за минуле, то затоплювалось ріжучім океаном болю від історій знущань, і це все зовсім, зовсім не набувало жодної прийнятної форми, щоб стати новою реальністю. Вже майже чотири місяці минуло від початку повно масштабного вторгнення звірів на нашу землю, й десь лише зараз починаю прокидатись до реальності. Заздрю...