Перейти до основного вмісту

Идея

Новый проект Google вдохновил на идею, но сейчас нет времени на ее реализацию. Это как раз тот случай, когда текст шел сверху, а я записывала. Вдруг кому-то понравится и он готов попробовать реализовать, пожалуйста: 
"У мене є чудова ідея! Відновити втрачений інтерес до бібліотек. 
Розвиток країни, це багатоскладовий процес, пов'язаних між собою напрямків. Культура, духовна спадщина, історія, освіта все бере початок серед книжок. Багато рядні простори знань стоять тисячами і чекають на нові очі і палкі серця. 
Освічена нація, яка може тверезо оцінити простір навкруги, це мабуть перший крок до незалежності. 
Незалежності поглядів, світосприйняття, вибору. 
Паперові вчителі, залюбки розкриють таємниці пращурів, подарують захоплюючі подорожі, поділяться безцінним досвідом. 
Хвиля знань вже здійнялась на українських просторах, тому можливість зацікавити людей набагато вища, ніж років десять тому.
Багато хто відвідує різноманітні лекції і підвищує свій інтелектуальний рівень. 
Але я пропонує у першу чергу звернути увагу на тих хто не має вільного доступу до інтернету, хто не має можливості відвідувати нові презентації. Це діти без батьків, зростаючі у школах-інтернатах. 
Саме їм я адресую свою ідею. 
Механізм полягає у заохочені дітей до знань і книжок, через організацію цікавих заходів. Ми станемо першими книгами, які розгорнуть свої долоні і поділяться досвідом. Розкажуть про неймовірні пригоди і відкриття. Запалять бажання властних досягнень в дитячих мріях. 
Місце проведення: старі бібліотеки
Заходи: різноманітні цікаві лекції, оповідання життя
Головні слухачі: діти шкіл-інтернатів, вік 7-18 років
Для реалізації потрібні лише світлі голови! "

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Перфоманс в музее д'Орсе

Вуаля, неслыханно негаданно, мне повезло приобщиться к высокому, из самой глубины творческого процесса. Все что происходило потом, заставило меня перенервничать, 25 раз отказаться и все таки шагнуть с обрыва, не ощущая за спиной парашюта.  Robert Schwarz французский фотограф, прославивший свое имя на том что снимает обнаженных девушек на фоне известных шедевров мирового искусства. Идея его работ заключается в том, что модели подобны персонажам, сошедшим с полотен картин, наш е тело это искусство.  Более подробно с концепцией творчества Роберта, можно ознакомится в интернете. А я хочу поделиться своими переживаниями. Потому что более отважного поступка в своей жизни пока не совершала.  Считая себя человеком широких взглядов, я с легкостью согласилась на эксперимент. Но чем ближе был момент истины, тем жарче становилось внутри. Тело все трясло, в голове жужжали мысли и я пыталась уцепиться за главную, зачем мне это надо? Думала отказаться, но подначивал интерес, к...

Хранитель

Зелёная лавочка напоминала потрёпанных годами старух, более остальных её облюбовавших. Местами виднелись слишком широкие дыры, где-то проступала предыдущая желтая краска. От того она была прекраснее, чем глубже в ней просматривалась история поколений. Что обсуждали на ней за эти года?  Помню однажды большую луну, выглядывающую сквозь ветви вишни. Мне было 14 лет. Ночная мистерия летней ночи и первой любви с печальным концом.  Лавочка стоит здесь давно, уже 32 года точно. Почти вросла своими копытами в землю. Хранитель чужих тайн.

Випадок у Львові

Деякі речі вражають настільки, що неможливо тримати всередині.  Повертаючись з книгарні мене переповнювало почуття гордості від того що нарешті вдалось знайти книжку на французькій мові для коханого. Він чекав мене за столиком львівського кафе. Ніби трофей я дістала з пакунка подарунок про Візувій, щось археологічно-художнє. Він подивився і потайки сказав: - Той чоловік за сусіднім столиком, намагався зі мною посваритися. Здається він питав сигарету, ми один одного не зрозумі ли. Він почав лаятись, я відповів. Мене ніби перекосило, як таке можливо в самому серці культурного міста. Вирішивши ввічливо присоромити нахабу, я розвернулася до його столика. Обличчя чоловіка змарніло від кількості випитого, видно що не одна година і не одна чарка майнули в цьому затишному місці. Розуміючи безперспективність моїх дій, все ж почала діалог: - Як не соромно чоловіче, ми ж вами всі культурні люди. Приїхав гість з іншої країни, а ви так не чемно. - Так я ж нічого, ой ну так вибачте, ...