Перейти до основного вмісту

Путешествия


Любовь к путешествиям всегда жила во мне, от куда она пришла в мое сердце интересный вопрос. Если отмотать немного лет назад, то можно увидеть 4-летнию девочку и бабушку ведущую ее за руку через поле, потом лес, по тропинке среди озер к маленькому деревянному домику на горе.
Каждое лето родители меня отдавали на попечение бабушек и дедушек, так жаркие месяца проходили между дачей и селом. Простор, свобода, леса, поля, реки, впечатлили мое сердце свободой, красотой, жизнью. 
Но ключевой момент, думаю был гораздо раньше. Одним из моих самых любимых занятий в детстве, была уборка. Своеобразная медитация перекладывания старых газет, книг и журналов. Этот транс мог продолжаться от 2-3 часов до целого дня.
Было мне лет пять, как вдруг среди десятка детских журналов «Трамвай», в моих руках оказалась книга о путешествие в Аргентин, с большим количеством фотографий и тут… «мое сердце остановилось, отдышалось немного и снова пошло» ☺
Помню, что перелистывала страницы книги не раз, как завороженная впитывая каждую картинку. На одном фото были мужчины, в легких свободного кроя штанах, затянутые ремнем на талии, в широкополых шляпах. Они стояли в кругу и рассматривали странное для меня животное в большом панцире. Это была магия и другой мир. Растения, горизонт, животные, люди. Книга оказалась проводником 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Історія з електрички

  Маю останнім часом чудову можливість подорожувати електричками. Мені це дуже подобається, бо можу підглядати за людьми, такий собі психологічний вуаєризм. Тут можно побачити, як розгортаються перші натяки закоханості, де молодий хлопець підбирає бажані та трохи незграбні слова, а дівчина вчиться гратись зі знаками уваги. Тут в електричці можна зустріти і тих хто вже змарнів від життя, і для кого це напевно суцільне колесо одноманітності з єдиними розвагами у вигляді кросвордів на телефоні. Сьогодні мені пощастило підслухати цікаву та неоднозначну пару, років трохи більше 45 але ще не 60.  Пробираючись крізь ряди пасажирів, я шукала місце в комфортній електричці, де були навіть зарядки для телефонів.  - у вас вільно?  - Зайнято - Зрозуміла  Я рушила далі, побачивши через кілька рядів вільне місце. Поряд розгорталась не зрозуміла ситуація, щось відбулось, але я ще не розуміло що саме.  - Вільно?  - Вільно, вільно, сідайте, ще й вам місця вистачить - бу...
Дописати коментар
Докладніше

Пенелопа

  Шепоче вітер твоє ім‘я, А ніч стає глуха й безмежна.  Ти знову підеш, я залишусь сама  Огорну тіло в твої обійми.  Дістану зі скрині веретено, Як Пенелопа в Одісеї. Не буде закінчене зранку сукно І ти повернешься до мене, милий. 
Дописати коментар
Докладніше

Боротьба з реальністю

Дивлюсь крізь балконе скло на золотаві у вечірньому сонці краєчки дерев та нічого не відчуваю, всередині якась пустота. Пригадую перелік симптомів, який часто запитувала по шкалі депресії у пацієнтів, - чи приносить вам задоволення те що приносило раніше? - ні, не приносить, більш того я відчуваю себе відірваною від минулого та не маючи досі майбутнього. Якесь безрадісне існування. Чому? Де загубились мої емоції? Десь певно на перетині світів, того що був до початку повномасштабного вторгнення та після, але шкода що після ще не наступило. Від тоді всередині виникла якась величезна діра, яка по черзі заповнювалась то онімінням, то відмовою визнавати реальність, то диким ціплянняи за минуле, то затоплювалось ріжучім океаном болю від історій знущань, і це все зовсім, зовсім не набувало жодної прийнятної форми, щоб стати новою реальністю. Вже майже чотири місяці минуло від початку повно масштабного вторгнення звірів на нашу землю, й десь лише зараз починаю прокидатись до реальності. Заздрю...
Дописати коментар
Докладніше